Виховний захід "Коли ви вмирали, вам сурми не грали..."

Виховний захід

«Коли ви вмирали, вам сурми не грали…»

                     

Мета : розширити знання учнів про боротьбу українського народу проти фашизму;

сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини;

виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих хто боровся за Батьківщину.        

Хід виховного заходу

Святково прибрана сцена. На сцені Державний Герб України, Державний Прапор України,  кошик з чорнобривцями, квітами-символами України, калиною, вербою. Під кошиком девіз заходу:

“Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум'я вогнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гніт і гнів на ворогів”.

Слово вчителя.

Міжнародний День боротьби проти фашизму  є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику перемогу над фашизмом, відновленні історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Найтяжчі випробування випали на долю українського народу саме під час  Великої Вітчизняної війни.

       Героїзм воїнів Червоної армії був нерозривно пов'язаний з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті. Завдяки їх безстрашній і непримиренній боротьбі окупована земля України для фашистів стала караючою.

Звучить 1 куплет пісні «Коли ви вмирали, вам сурми не грали».

Ведучий 1: Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка вже впродовж 23 років, з 24 серпня 1991 року, існує, поволі встає на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.

Ведучий 2: Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і закладами та вирізняв український народ серед інших, поклали свої голови мільйони українців. І найбільша заслуга в цьому тих, хто поліг за неї в середині минулого століття, тих замордованих у в’язницях і на каторжних роботах у 60-80-ті роки.

Піввіку мовчала зґвалтована історія, мовчали люди, а коли і називали імена героїв, то говорили з острахом, пошепки. Нині до нас повернулися і повертаються пласти правди, а з ними імена борців за національну незалежність, за право на життя, за свободу і віру.

Учень1:

Не рік, не два, а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужинської підкови.

Навік народ хотіли загубити,

Та він живе і буде вічно жити!

Ведучий 1. Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне. Але в 40-50-х роках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше. Десятки, сотні тисяч найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України.

Ведучий 2. А все починалося, здавалось би, так добре. Вересень 1939 року. Майже всі українські землі об’єдналися нарешті в одній державі, та, на превеликий жаль, не самостійній, а в союзі радянської імперії, в керівництва якої сама думка про незалежність викликала неймовірну лють, жорстокість, ненависть і бажання вбити цю думку в самому зародку.

Ведучий 1. Дуже скоро нова влада показала свою справжню суть: переповнені тюрми не могли вмістити всіх ув’язнених; в далекі простори Сибіру поповзли довгі ешелони, заповнені сім’ями «ворогів народу». В перші дні радянсько-німецької війни відступаючі частини Червоної Армії фізично знищили більшу частину ув’язнених у Львові, Станіславі, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Бережанах і багатьох інших містах, де утримувалися в’язні.

Тисячі замордованих, покалічених середньовічними знаряддями тортур людей побачили на тюремних подвір’ях Львова бійці українського батальйону «Нахтігаль», які увійшли до Львова разом з німцями для того, щоб перебрати в свої руки всю повноту влади. Побачили і жахнулися…

Демонстрація. Фільм Олеся Янчука «Нескорений». Фрагмент 1 (в тюрмі).

Ведучий 1. 30 червня 1941 року в приміщенні Львівської «Просвіти» народними зборами було проголошено «Акт відновлення української державності», на підставі якого розпочався процес державотворення на місцях. Але активність українців ішла врозріз з планами німецького командування, для якого відновлення Української держави стало більмом в оці.

Ведучий 2. Ярослав Стецько, Степан Бандера та багато інших провідників ОУН і міністрів відновленої Української держави були заарештовані і відправлені в концтабори, а відновлена Українська держава була ліквідована і поділена на окремі частини.

Цей факт відкрив очі всім свідомим українцям на справжню суть фашизму і спричинив її різкий поворот від співпраці з німцями до різкого протистояння з ними і війни на два фронти. В лісах почали формуватися перші відділи УПА.

Ведучий 1. Історія і діяльність Української Повстанської Армії, яка своєю боротьбою не тільки запалила надію на вільне життя в серцях мільйонів українців, але й показала безприкладний героїзм та самопожертву всім країнам Європи, є найяскравішою сторінкою національно-визвольних змагань українців у минулому столітті.

Вірш «Всім тим ……»

Всім тим, що з крісами стояли

На полі битви чи в лісах.

І тим, що в тих боях упали

Або, що мучились в тюрмах,

І тим, які страху не знали,

За Україну в бій ішли,

Хатини рідні покидали,

Щоби на волі ми жили.

І тим яким ворожа куля

Прошила молоду ще грудь.

І закривавилась шинеля,

Хреста ніде не покладуть.

І тим, що їх могила стала

У травах, в лісі десь чужім,

І Україна не співала

Ще «Вічну пам’ять» навіть їм.

Всім тим, що в бій ішли завзято,

Щоби нам волю принести,

Що мучив їх десь ворог клятий,

До кволості щоб довести.

Ще тим, які живі сьогодні,

Але в рядах борців були,

Які нескорені і горді,

З путі своєї не зійшли!

Ведучий 2. Народжена у важкі часи найжорстокішої з воєн в історії людства, втративши надію на підтримку світовими державами своїх ідеалів, Українська Повстанська Армія стала єдиним захисником українського народу, його прав і свобод. На боротьбу з гітлерівським фашизмом і більшовицьким тоталітаризмом піднімалися і падали кращі сини  і дочки України.

Ведучий 2. У результаті успішних бойових дій і підтримки місцевого населення повстанці стали контролювати цілі райони, на які ворог не смів зазіхати, а якщо й пробував, то неминуче терпів поразку, а воїни УПА і далі встановлювали свою владу.

Вірш Миколи Яцківа «Роману Шухевичу»

Ти присвятив життя запеклiй боротьбi

За волю рiдного тобi народу.

Ти був тим променем в пiтьмi,

Що освiтив для всiх дорогу.

Ти свято вiрив в перемогу

Вiддавши сили боротьбi,

Ти висував солдатам лиш одну вимогу

В бою загинути нiж жити у ярмi.

Ти не тiкав вiд складнощiв нiколи

А з гiднiстю їх завжди зустрiчав.

 Так було у Карпатськiй Українi

Де ти з мадяром воював.

Вже маючи свою родину

Ти за кордон нiколи не тiкав,

А у важку хвилину

Без страху труднощi долав.

Ти "Нахтiгаль" вiв за собою

I надихав хоробрiстю солдат своїх.

 Ти готував їх всiх до бою

 Який мав стати головним для них.

Ти смерть зустрiв свою в бою

Як це належить командиру,

I совiсть не зганьбив свою

В останньому бою за Батькiвщину.

Такi як ти не помирають

Вони в серцях живуть у нас!

Таких як ти не забувають

Вони героями лишаються для нас!

Пісня «Моя Україна»

  Учитель. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто нехтуючи смерть, зупинили фашистську навалу ціною власного життя. Нехай День боротьби проти фашизму  передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов’язок і пам'ять.