Герої Крутів

Спом'яни їх, не забудь!

(присвячена річниці бою під Крутами)

 Мета: ознайомити учнів з однією із трагічних сторінок історії України; виховувати повагу до пам'яті тих, хто заради незалежності віддав своє життя; почуття патріотизму до тих, хто боровся за краще майбутнє України.

Епіграф.               Хто вмирає в боротьбі - в серцях живе повіки!

Слово вчителя.

«Шлях звільнення кожної нації від поневолення густо кропиться кров’ю ворожою і своєю». Так писав Головний отаман УНР Симон Петлюра на чужині. Було багато величних історичних подій в Україні, але була й подія, що займає окреме місце.

           29 січня... Є така дата в нашій історії. Дата, полита кров'ю.

 «Юних сміливців, яких жменька була –

Із серцем зі сталі і духом з граніту.

О, велич летіла у вічність з їх лав,

І чин їх навіки став юності містом».

           Дата нерозривно пов'язана із словом Крути, яке ще вчора нам, україн­цям, ні про що не говорило. Та звідки нам було знати, що назва станції уособлює героїчний подвиг цілого покоління, яке піднялося на захист української державності.

Коли більшовицька Росія в грудні 1917 року розв'язала війну проти Української Народної Республіки і з переможним наступом пішла на Ук­раїну, триста юнаків-студентів виступили на зустріч шеститисячній орді Муравйова. (Більшовицька московська армія складалася з чотирьох груп під командуванням Муравйова, Єгорова, Берзіна, Кудинського). Ще на по­чатку січня українське студентство Університету Святого Володимира і новоствореного Українського університету вирушило створити курінь січо­вих стрільців. До них приєдналися учні другої Української гімназії. Не віриться, як могли ці п'ятнадцятилітні юнаки, котрі ще не вміли тримати зброї, фактично неозброєні (кілька гвинтівок, одна гармата і два кулемети) довгий час стримувати могутні сили ворога. Адже не так легко було розби­ти українське студентство. Ворог зазнав значних втрат. Переконаність у святості боротьби не давала юним сміливцям скласти зброю навіть тоді, коли довідалися, що не надійде очікувана допомога з Києва.

Страшним був той останній бій за Українську державу, нерівним. Герої Крутів, котрі уціліли, потрапили в полон, і їх майже всіх жорстоко замучи­ли банди Муравйова. Коли побитих, змордованих їх вели другого дня на розстріл, гімназист Піпський, родом із Західної України, заспівав «Ще не вмерла Україна», його підтримали й інші полонені. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.

                       Нелегка хлопцям стрілась доля

                        Отам під Крутами серед зими,

їх триста не вернулось з поля,

 Із поля бою триста не прийшли.

Зійшли їх мрії ті орлині

Квітками на Аскольдовій горі.

 Над ними плаче Україна:

«Синочки волі, дітоньки мої»

(Христина Дуда).
                                                            Спом'янімо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

 Крути! Крути! Смолоскип в майбутнє.

Підіймемо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за Батьківщину

Стати муром, шанцем душ і тіл.

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

Прямувати в найсвятішу ціль.

     Крути! Крути! Час розплати близько,

Вже червоний ворог кари йде.

Крути! Крути! Вічне бойовисько

За майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність і посвята,

     Вірність, що міцніла понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

Кличе пісня і веде вперед!

(Богдан-Ігор Антонин).

Їх - юних сміливців - лиш жменька була

Із серцем зі сталі і духом з граніту.

О, велич летіла у вічність з їх лав,

 І чин їх навіки став юності мітом.

Мчав зойк слабодухих за ними у путь:

- Куди вам? Ви ж діти!.. Загинете марно...

...О ні, бо ще завтра за нами підуть

Мільйони! На славу ми змінимо ярма!

Чи стримати тих, в кого серце з вогня,

Хто душу завзяту до бою напняв,

Хто любить Отчизну глибоко, пречисто?

 О, прийде, Вкраїно, твій радісний день –

Поглянь же - мільйони до бою веде

Крізь бурі сердиті, жорстокі - їх триста!

(Марко Боєслав).

Олексин Христина.

Україно рідненькая, моя ти країно,

Ти прекрасна, ти могутня, ніколи не згинеш.

Дзвенить в тобі спів пташиний й мелодійна мова,

В тебе, в тебе, Україно, Карпати чудові.

В тебе ріки швидкі й довгі, як дзеркало чисті,

В тебе ліси дрімучії, мов вбрані в намисто.

Не забути і людей тих, що впали у бою,

Ріки крові проливали за воленьку твою.

Бо тебе всі боронили від ворогів лютих,

Не давали в ярмо тебе чужинцям закути.

І тепер ми можем жити у вільній країні,

Гордитися й згадувати героїв сміливих.

Підсумкове слово вчителя.

Крути - велика трагедія нашого народу і його велика перемога. Хтозна чи була б незалежною держава без подвигу тридцяти юних героїв, які скла­ли свої голови на олтар волі.

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять учнів-українців

Славних, молодих...

Так написав Павло Тичина у вірші «Пам'яті Тридцяти». А ми повинні шанувати пам'ять про них, вчитися вірності, героїзму, справедливості саме у них - героїв Крутів.